Мамо, мені здається, що вже настав час. Розкажи мені сьогодні всю правду, гаразд? -Я тобі все розповім, але тільки завтра. Сьогодні твій день-випускний. Проведи його весело. — Значить, історія так сумна? -Життя саме по собі не весела штука. Але зараз не думай про це. Іди та проведи цей час так, щоб запам’ятати назавжди. Мама не хвилювалася про те, як поводитиметься донька. Вона виростила її зразковою та розумною дівчинкою. Мама думала про те, як розповісти їй всю правду. А вона була така. У Катерини особисте життя не склалося. Зате на роботі все було чудово. Вона була головним економістом з виробництва. Усі її боялися і намагалися не злити. Вона була справжньою залізною леді. На виробництві також працювала Іра. Так у Іри почався роман із вантажником. Перші місяці все було чудово, як і буває на початку відносин. А потім Іра дізналася, що вагітна.
Коли вона повідомила про цю радісну новину свого коханого, він лише впав у ступор. З’ясувалося, що він уже має сім’ю в іншому місті. Дитина йому була не потрібна. Після видачі зарплати наречений зник. Мабуть, поїхав до родини. Іра залишилася сама. Живіт зростав, працювати вона більше не могла. Про аборт і думати не хотіла. Катерина неодноразово попереджала Іру. -Як ти одна дитину роститимеш? Ти вже не можеш працювати. Я тобі заміну шукаю. А знайти було тяжко. Іра була чудовим працівником. Через постійні переживання вагітність проходила важко. Іра лежала на збереженні. Але під час пологів вона померла, проте народилася здорова дівчинка. Катерина прийшла на похорон. Не настільки вже вона була безсердечна. Потім по роботі почали ходити чутки, що доньку Іри оформляють до дитячого будинку. Родичі відмовилися від неї, а батько так і не з’явився. Катерини бачила одного разу дівчинку на похороні.
Всю ніч вона думала про дитину. Як так, така маленька і зовсім одна в цьому світі. Лише народилася, а вже нікому не потрібна. Вранці Катерина ухвалила найважливіше рішення у своєму житті. Вона удочерила дівчинку та назвала її Діана. Увечері Діана повернулася зі свята, але не одна. З нею прийшов чоловік у віці. -Він сказав, що є моїм батьком, а мама… мама померла. Невже це правда? — Запитала Діана переривчастим голосом. -Так, доню. Все вірно. Я хотіла розповісти, але як бачиш — випередили. -То значить батько щось мене покинув! Чоловік здивовано глянув на дівчинку: -Тоді були важкі часи. У мене була сім’я. Але зараз діти виросли, тож я зміг приїхати і розповісти тобі все. -А навіщо? Мені це могла розповісти моя мама. Краще їдь назад до своєї родини. Чоловік спокійно розвернувся та пішов. Наче не батько, а стороння людина. Діана міцно обійняла свою маму: -Дякую тобі за все.