Віталію було 46, а він усе не міг знайти свою супутницю життя, адже Віталій мав спеціальний список із 35 пунктів, яким мала відповідати його наречена.

Віталій часто розмірковував про свою ідеальну супутницю життя. На столі в його кімнаті давно вже лежав аркуш паперу з 35-ма пунктами — критеріями для його майбутньої дружини. “Мамо, ти знаєш, чому я досі один?” – спитав він одного вечора, сидячи з матір’ю біля каміна. “Ну, Віталіку, можливо, тому що в тебе занадто багато вимог?” – Мати посміхнулася, подивившись на листок з пунктами. “Який сенс у цьому списку, якщо справжнє кохання не підкоряється жодним правилам?” “Мамо, це не просто вимоги. Це те, що я шукаю в людині. Я хочу бути впевненим у своєму виборі”, – сказав Віталій. Якось, під час прогулянки парком,

 

Віталій помітив дівчину, яка читала книгу. Вона була гарна, її очі сяяли розумом та інтересом до життя. Вони почали розмовляти, і Віталій був вражений тим, що вона відповідала багатьом пунктам його списку. Їхнє спілкування продовжилося, і вони стали проводити більше часу разом. Одного разу, коли вони мали Віталія вдома, дівчина, Ганна, помітила список на столі. “Це що?” – Запитала вона з усмішкою. “Це мій список ідеальної нареченої,” – відповів Віталій, трохи зніяковівши. Ганна швидко пробігла очима по пунктах. “Ну, я відповідаю багатьом пунктам. Але не всім. Значить, я не ідеальна для тебе?”

Віталій зрозумів, якою помилкою було все ще тримати цей перелік. “Знаєш, Ганно, ти маєш рацію. Список – це лише папір. Справжні почуття не піддаються опису. Ти особлива для мене, і я дійсно радий, що знайшов тебе.” Ганна посміхнулася: “І я рада, що знайшла тебе.” Список незабаром зник, але їхні стосунки лише зміцнилися. Віталій зрозумів, що справжнє кохання не залежить від якихось умов чи пунктів на папері. Головне – це почуття, довіра та взаєморозуміння.