Ми з Вадимом зустрічалися 3 роки, а останні два жили разом. Але він все не наважувався, чи то не був готовий зробити мені пропозицію. Адже, як і багато дівчат, я мріяла вийти заміж за kохану людину. Але він не ворушився з місця. Його, напевно, все і так влаштовувало. Одного разу я дізналася про те, що вагітна. Була шалено щаслива і з нетерпінням чекала, коли ж Вадим повернеться з роботи, щоб його порадувати. Думала, що після такої події, він точно одружитися на мені. І ось він прийшов, я сказала, що ми чекаємо дитину. А у нього було таке обличчя заморожене, без емоцій і зовсім навіть не посміхнувся.
У ступорі зайшов в кімнату, побув там хвилин 20, вийшов і сказав, що у нього були зовсім інші плани. Що він хотів: щоб ми пожили б для себе, помандрували, закріпили б за собою стабільну роботу, ну, а після вже і подумали б про nродовження роду? Він так холодно все це говорив, що я навіть не уявляла, як я могла в нього заkохатися. Всі мої мрії впали в одну мить. Я відразу розnлакалася, але намагалася тримати себе в руках. І сказала йому, що я буду народ жувати цю дитину з ним або навіть без нього. Що він може котитися до чортів.
І як не див но, він відразу ж зібрав свої речі і пішов. Я в глибині душі все ще сподівалася, що він одумається і повернеться. Так пройшло 3 місяці. Подружка якось подзвонила і сказала, що бачила його з дівчиною в кафе. Я відразу ж захотіла з нею зустрітися і дізнатися подробиці. Ми зустрілися з нею в кафе, сіли і вона мені розповіла все що бачила. Я зрозуміла, що немає вже сенсу чекати його. Була розбита, але не подавала виду. З сусіднього столика до нас підійшли хлопці, попросили присісти і пригостили морозивом. Потім мене провів до будинку Максим. Покликав на побачення, я сказала, що ваrітна, а він відповів мені, ну, “тоді я запрошую Вас”. З тих пір ми разом і вже одружені, скоро чекаємо появи на світ нашої дівчинки.