Борис прокинувся щасливим. Настав вихідний, дружина готувала млинці і їхній запах рознісся по квартирі. -Це ти для мене намагаєшся? -Для тебе теж. Сідай, зараз чай поставлю. Я до сестри до села зібралася, поїдеш зі мною? -Ой ні, до кого, а вже до сестри твоєї точно не піду. -Добре, тоді у тебе буде рівно доба, щоб придумати мені подарунок завтра на день народження. -А може ти мені скажеш, і я все куплю? -Ну ні. 25 років я тобі все нагадую, тепер давай сам. Дружина поїхала до села, а Борис вийшов надвір, щоб пройтися магазинами, подивитися, що цікавого продають.
У магазині одягу Бориса запевняли купити блузу. Але він представив у ній свою дружину і йому не сподобалося те, як вона виглядатиме. Та й не розуміється він на одязі. У магазині посуду йому пропонували купити вази, каструльки, сковорідки. Борису подумав, що якщо подарує сковороду на ювілей, то одержати цією сковорідкою по голові. Нарешті він знайшов незвичайну коробочку. Вона одразу сподобалася Борисові. Він купив заповнення для коробки та щасливий повернувся додому. На ранок дружина повернулася. Щасливий Борис чекав її з квітами та тортиком.
Він підбіг до дружини і простяг їй подарунок. -Відчиняй швидше, — немов дитина сказала чоловік. -Дай хоча б переодягнуся. -Ні, це все потім, відкривай зараз. Дружина почала розпаковувати подарунок. Коли вона його відкрила, то усмішка зникла з її обличчя. -Таблетниця.. ти за стільки років вирішив подарувати мені пігулки? -Але ти тільки поглянь на неї, я все тобі підписав. Тут пігулки від голови, тут для серця, а тут для гарного настрою. Дружина вже збиралася підвестися, але Борис її зупинив. -Ти відкрий скриньку для гарного настрою. Дружина відкрила і знайшла там золоту каблучку. -Ось так сюрприз, Боря, здивував, дякую! І подружжя міцно обійнялося.