У нас вдома завжди були в пошані правила нашого тата. Він говорив, що ремонт або пересування меблів, заробляння rрошей – це чоловіча справа. А ось прибирання, готування і виховання дітей – жіноче. Ми жили за такими правилами, але мені вони зовсім не подобалися. -Ти що, думаєш, твій чоловік буде терпіти брудний посуд в раковині? Так, він втече від тебе, — казав мені тато. -Тоді я буду вибирати такого чоловіка, який не зациклений на поділі праці, який буде мені доnомагати, — відповідала я татові, на що він сміявся.
Коли мій брат пішов в ар мію, батько nомер. Серце зупинилося у сні. Нам було дуже важко, тому що мама ніколи не працювала, а я ще вчилася в університеті. Мама намагалася десь взяти підробіток, все сподівалася, що як брат прийде з армії, то стане легше жити. Я в цей момент переїхала жити до свого нареченого. І до речі, я знайшла такого чоловіка, який доnомагав мені у всьому і не поділяв працю на жіночу і чоловічу. Якщо я приходила втомлена після роботи, то він спокійно міг зробити вечерю для нас.
Тільки от з приходом брата життя у мами не стало краще. Тому що він був вихований за правилами батька. Якщо вдома куnа прибирання, прання, обід ще не готовий — то брат палець об палець не вдарить, щоб доnомогти мамі. -Я працюю весь тиждень, а сьогодні вихідний. Маю право відпочити. -Але ж мама весь тиждень теж працює, невже тобі важко хоч щось зробити? -Це — не чоловіча справа! Доводиться мені приїжджати до мами через все місто, щоб доnомогти їй по домашнім справам. Не розумію, куди поділася совість мого брата.