Мене з дитинства вчили поважати літніх людей і поступатися їм місцем. Не тільки бабусям і дідусям, а й усім літнім, які знаходяться в транспорті. Ось чому нинішня ситуація мене так дивує. У мене своя машина і я рідко їжджу на громадському транспорті, але іноді буває. Нещодавно я поверталася з ринку, і стала свідком дивного явища. В автобусі було повно вільного місця. На наступній зупинці зайшло багато пасажирів. Повна жінка займала весь прохід, вона була з дочкою, якій приблизно було близько 13 років. Вільних місць не залишилося. Один чоловік вийшов, і дочка тієї жінки підбігла до його місця.
Відразу стало ясно, що в цій родині прийнято сідати молодшим, а не старшим, так як мати схвалила вчинок дочки. Через кілька хвилин звільнилося місце для матері. Я, звичайно, все це розумію, але якби спочатку сіла мати, то іншим пасажирам було б легше пересуватися по салону. Мені треба було їхати ще довгий шлях, тому я спостерігала за цією парою всю дорогу. Потім мою увагу привернуло інше. Ззаду мене стояла жінка зі своїм 12-річним сином. Мати стояла з важкими сумками, а син сидів і витріщався в телефон.
Я вважаю це неприйнятним : можу зрозуміти, якщо ви посадите маленьких. Але підлітки можуть же стояти 10-15 хвилин! У їхньому віці ми навіть не підходили до лавок, тому що знали, що на наступній зупинці зайде хтось старший за нас. Що не так з нинішнім поколінням? Що за виховання? Як ви можете очікувати, що вони доnоможуть вам, якщо вони навіть не можуть або не хочуть встати зі своїх місць в автобусі? Дитину потрібно виховувати з дитинства, з пелюшок. Діти повинні поважати дорослих: батьків, дідусів і бабусь, вчителів, вихователів, вони ж старші, мудріші, і у них nроблеми зі здо ров’ям.